img

Осіннє та ранньовесняне підживлення озимої пшениці

19.12.2018

   Пшениця озима - основна продовольча культура, серед зернових в Україні, її зерно є одним з ключових джерел харчування населення та використовується для виготовлення хлібобулочних, макаронних і кондитерських виробів.

   Сучасні сорти озимої пшениці володіють досить високими потенційними можливостями врожайності зерна. Проте дуже важливо, щоб рослини вчасно та повною мірою отримували всі необхідні для їх розвитку елементи живлення. У більшості зон України прийнято проводити підживлення пшениці ранньою весною по мерзлоталому ґрунту. Але не завжди виявляється така можливість. Причинами, наприклад, може бути недостатнє кущіння озимої пшениці восени або агрометеорологічні умови, які не дозвляють провести живлення наземними видами сільськогосподарської техніки. У таких випадках можливо перенести частину запланованого на весну внесення добрива в пізнє осіннє внесення. Ще в 60 - 70 роках вченими було доведено, що ранньовесняне та осіннє підживлення озимої пшениці є рівноцінними, особливо для степової зони України.

   Величина врожаю зерна та його якість в першу чергу залежать від забезпеченості рослин азотом. Однак фермери часто, бажаючи перестрахуватися, вносять, наприклад, надмірну кількість азоту під посіви, які й так добре забезпечені цим елементом. При цьому величезна частка азоту не виноситься урожаєм та погіршує екологічну ситуацію в агрофітоценозах. Тому не варто забувати про те, що при осінніх підживленнях озимої пшениці необхідно враховувати різноманітність ґрунтово - кліматичних умов. Наприклад, живлення азотом в першій - другій декадах жовтня на півдні України при затяжній осінній теплій погоді може спровокувати утворення надлишкової вегетативної маси, збільшення вмісту в ній нітратів та, навпаки, зменшення кількості накопичення цукрів у кореневій шийці. В результаті, зимостійкість рослин знижується та виникає велика ймовірність недобору врожаю. Деякі досвідчені агрономи проводять підживлення аміачною селітрою по таломерзлому ґрунту, щоб навесні підсилити кущіння озимоїпшениці.

   Якщо попередником пшениці був чистий пар, то в ґрунті завдяки мікробіологічним процесам накопичується значна кількість азоту мінеральних сполук. Тому необхідно нейтралізувати надмірне живлення рослин азотом, для чого важливо посилити фосфорне та калійне живлення. Тому при складанні системи удобрення пшениці озимої потрібно враховувати вміст рухомих сполук елементів живлення в ґрунті та особливості попередників. Для нормального росту та розвитку рослин озимої пшениці стартові запаси азоту навесні повинні складати біля 110 -130 кг/га.

   Однією з істотних особливостей озимої пшениці є нерозривність азотного та сірчаного живлення. Неможлива високоефективна дія азоту на зростання врожайності без достатнього забезпечення рослин сіркою. Сірка, як і азот, є складовою протеїну в рослинах. У разі її дефіциту в живильному середовищі припиняється відновлення та асиміляція азоту рослинами. Сірка входить до складу майже всіх білків, вітамінів, бере участь в деяких окислювально-відновних процесах та істотно впливає на білковий обмін. За іїнестачі сповільнюється синтез білків, затримується ріст та розвиток рослин, що призводить до зниження врожайності та погіршення якості зерна. Сірчані добрива потрібно вносити під основний обробіток ґрунту. Співвідношення азоту до сірки має становити 10:1-5:1.

   Не менш важливим для повноцінного росту та розвитку пшениці є такий елемент, як фосфор. Пшениця озима дуже негативно реагує на осінню нестачу цього елемента. Фосфор є малорухливим елементом, він погано розчиняється у воді, в результаті чого довго проходить до коріння рослин. Тому краще всього фосфорні добрива під рослини вносити до сівби. Фосфор впливає на швидкість росту кореневої системи, завдяки чому рослини краще забезпечуються водою та поживними речовинами з ґрунту. Навесні рослини пшениці озимої швидше починають вегетацію та краще ростуть. Підживлення ф осфором також впливає на врожайність.

   Калій впливає на водний обмін рослин, перезимівлю та разом з фосфором регулює обмін цукрів та білків. Якщо попередниками озимої пшениці були такі культури як картопля, горох, гречка соняшник або кукурудза, необхідно внести калійні добрива в більш високих дозах, бо зазначені попередники споживають значну кількість калію. Оптимальним варіантом є сумісне внесення калійних добрив з азотними та фосфорними добривами. Внесення калійних добрив (калійна сіль) в підживлення восени є більш ефективним, ніж навесні. Калій разом з фосфором, сіркою та магнієм істотно впливають на ефективність засвоєння рослинами азоту. Восени під зиму в грунт бажано внести комплексні речовини. Більшість фахівців вважають, що співвідношення калію, азоту та ф осфору має складати приблизно 1,5:1:1.

   Норми добрив у підживлення озимої пшениці також залежать і від того, який рівень урожаю має намір отримати аграрій. При врожаїв 1 т/га з грунту рослинами буде взято в середньому 25- 27 кг. азоту, 10-13 кг. фосфору та 28-31 кг. калію. Саме таку кількість елементів живлення і потрібно забезпечити для рослин протягом усього періоду вегетації культури, щоб грунт не збіднювався.

   У підвищенні морозостійкості озимих культур величезну роль відіграють мікроелементи. Під впливом цинку та інших мікроелементів підвищується вміст зв'язаної води в рослинах, тобто, вміст води, яка замерзає, при цьому зменшуючись. В останні роки умови осінньої вегетації озимої пшениці досить складні, бо спостерігаються різкі коливання температур, з'являються заморозки на поверхні ґрунту та інші несприятливі фактори, які погіршують споживання елементів живлення кореневою системою, особливо мікроелементів. Це призводить до гальмування фізіологічних процесів росту та розвитку рослин. У більшості випадків, коли агроном візуально може установити дефіцит мікроелементів на рослинах озимої пшениці, вже втрачено час та потенціал врожайності, тому важливо визначати такі нестачі завчасно.

   Найкращим заходом забезпечення озимих поживними елементами є осіннє обприскування культур комплексними добривами, які містять необхідні мікроелементи в оптимальній кількості. Таке обприскування забезпечить рослині додатково накопичення цукрів в клітинах, в результаті чого підвищиться холодо -, морозо - та зимостійкість пшениці. Крім того, обприскування допоможе сформувати приблизно однакові рослини за висотою, що є важливим перед входженням їх в зиму. Підживлення марганцем підвищить стійкість проти грибних захворювань, особливо в умовах теплої осені, а також простимулює ріст кореневої системи. Цей мікроелемент також бере участь у процесах фотосинтезу та формуванні біомаси. Підживлення молібденом відіграє важливу роль у синтезі сполук, що відповідають за збільшення стійкості рослин до низькихтемператур.

   Загалом, за осінню вегетацію рослинами пшениці озимої, як правило, витрачається 1/3 від загальної потреби всіх елементів живлення. За таких умов рослини оптимально розвиваються, загартовуються та вдало перезимовують. Таку кількість елементів живлення з добривами необхідно вносити до сівби. Якщо ж не було такої можливості, то необхідно провести підживлення. їх виконують за умови наявності вологи в грунті. При відсутності вологи та високих температурах повітря підживлення робити не можна, а ось після дощів та промочування грунту навпаки. Слід зазначити, що азотні добрива можна розподіляти по полю розкидними засобами, бо вони є добре розчинними, а фосфор і калій обов'язково вносити в грунт.

   Поліпшення розвитку кореневої системи, дружний старт навесні та максимальний урожай - про все це агроном повинен подбати восени. Тільки повноцінне збалансоване живлення дозволить рослині повною мірою реалізувати весь свій продуктивний потенціал.