На головну

Статті

Випуск 2.

Фото випуску

Знайомство зі шкідником сільськогосподарських культур завжди неприємно, але для того, щоб швидше позбутися від комахи, необхідно знати деякі особливості її існування.

   Знайомство зі шкідником сільськогосподарських культур завжди неприємно, але для того, щоб швидше позбутися від комахи, необхідно знати деякі особливості її існування.

   Звичайна злакова попелиця (лат. Schizaphis graminum) є різноманітною групою видів, які шкодять зерновим культурам. Попелиці дуже дрібні комахи, близько 2-3 мм, мають  округле тіло, тонкі ноги та антени. Звичайна злакова попелиця живе великими колоніями на нижній и верхній поверхнях листя злаків, а ось велика злакова попелиця (Sitobion avenae) рухлива і великих колоній не утворює. Зимують яйця на листках сходів озимих культур.

   Пошкоджує комаха пшеницю, ячмінь, овес, сорго, рис, жито, суданську траву, живиться на багатьох дикорослих злаках. Попелиця харчується соками рослин, висушуючи їх і приводячи до неминучої загибелі. До того ж ця комаха не тільки один з основних шкідників сільськогосподарських культур, але  й переносник безлічі захворювань. Багато видів здатні поширювати вірусні захворювання, які стають причиною розвитку аномалій, зокрема, галоподібних утворень. Галоподібні утворення є патологічними наростами, які попелиці формують на листах, або інших органах рослини. Такі гали служать комасі укриттям, тобто простими словами це домівка, захист та джерело живлення для личинок.

   Японський вчений Такемо Фукацу з'ясував, якщо з якоїсь причини галл пошкоджується, попелиці виду Nipponaphis monzeni ремонтують його буквально своїми тілами. Комахи продукують особливу клейку рідину і втрачають до двох третин своєї ваги, внаслідок чого багато хто вмирає від виснаження. Інші гинуть, загрузнувши в цій рідині та ставши частиною «латки». Багато під час цієї рятувальної операції гинуть, даючи можливість вижити іншим. Але всупереч такій «самопожертві» зі шкідником потрібно боротися, тому що попелиця дуже плодовита: за один вегетаційний період розвивається до тридцяти поколінь комах, а втрати врожаю можуть скласти 30-50%.

   Для успіху в боротьбі зі шкідником необхідно дотримуватися сівозмін, бо якщо після пшениці знову посіяти пшеницю, чисельність попелиці збільшиться. Необхідна  просторова ізоляція посівів ярих зернових від озимих, післязбиральне лущення стерні і зяблева оранка, що знищить попелиць на сходах падалиці та злакових бур'янах. Бажано оптимально ранній посів ярих та допустимо пізній посів озимих. Може допомогти й застосування фосфорно-калійних добрив, що погіршують умови живлення і розвитку попелиць.

   Для профілактики виникнення шкідника на посівах необхідне  використання скоростиглих сортів, які менш ушкоджуються попелицями. Але найбільш ефективними в боротьбі з шкідником вважаються, звичайно ж, використання хімічних препаратів. Це обприскування препаратами Децис профі, Шарпей, Брейк, Фастак, Карбофос-500, Бі-58 новий, Борей. Деякі науковці рекомендують, враховуючи ту обставину, що злакові попелиці  на озимих злакових спочатку заселяють частину поля, за­звичай крайову смугу, в основу заходів захисту культур покласти спосіб локальних (край­ових) або черезсмужних (стрічкових) обробок. Однак в тих випадках, коли аграрій не хоче використовувати хімію проти попелиці, контроль шкідника може знаходитися під впливом ряду паразитів-ентомофагів сімейства справжніх попелиць.

   Спостереження показали, що саме на полях пшениці, де не проводилися обробки засобами захисту рослин, справжні попелиці з успіхом стримують популяцію своїх «шкідливих друзів». Крім того, до моменту збирання врожаю зазвичай по краях полів можна зустріти кокцінелід або, як їх ще називають, сонечок. Вони є одними з найзнаменитіших ентомофагів, які додатково харчуються яйцями попелиць, запобігаючи їх поширенню та перевищенню порогів шкодочинності.